Вирощування міскантусу гігантського як сировини для виробництва твердого біопалива
В останні роки важливого значення набуває необхідність вирішення енергетичного питання для України, а саме перехід від викопних енергетичних ресурсів до відновлювальних джерел енергії, тобто на біопаливо. Для цього важливо створити власні джерела відновлювальної енергії на основі вирощування рослинної біоенергетичної сировини на вилучених з інтенсивного обробітку землях. До таких земель відносяться і осушені торфові ґрунти, яких в Україні нараховується близько 0,8 млн. га. Вони оптимально підходять для вирощування енергетичних культур, оскільки добре забезпечені вологою та азотом, що дозволяє накопичувати рослинами досить потужну біомасу з помірним внесенням добрив.
Лабораторією технології вирощування сільськогосподарських та енергетичних культур Панфильської дослідної станції ННЦ «ІЗ НААН» проведено енергетичну оцінку перспективних видів малопоширених культур і природних фітоценозів та розроблено технології їх вирощування на біопаливо. У стаціонарному досліді було досліджено 18 багаторічних трав’янистих культур (топінамбур, топісоняшник, оман високий, сідач коноплевидний, сіда, сильфій пронизанолистий, свербига східна, міскантус гігантський, сорго багаторічне, лаватера, румекс, щавель кінський, кропива коноплевидна та ін.). На основі цих даних для подальших досліджень з плантаційного вирощування визначено найбільш перспективну культуру з багаторічних трав’янистих культур – міскантус гігантський.
Міскантус гігантський (Miscantus giganteus) – багаторічна трава, що належить до родини тонконогові. Швидкоростуча енергетична культура з високим вмістом целюлози вважається однією із найперспективніших енергетичних рослин європейської кліматичної зони, оскільки не дуже вибаглива до умов ґрунту, вологи та температури, може давати врожай на одному місці протягом 30 і більше років, а її продуктивність сягає 25-30 т сухої маси на 1 га. Важливе значення міскантусу для промислового вирощування полягає у високому вмісті сухої речовини, низькій втраті маси наприкінці вегетації та високій стійкості до вилягання. Міскантус потребує незначних витрат на вирощування, урожай культури збирають звичайним кормозбиральним комбайном, а отриману масу можна відразу доправляти на спалювання або на виготовлення паливних гранул, пелет чи брикетів. В той же період як біомаса інших енергетичних культур, як правило потребує досушування. Згадані чинники доводять, що міскантус гігантський є однією з найперспективніших культур для вирощування його на вилучених з інтенсивного обробітку ґрунтах.
Даний напрямок досліджень був спрямований на розробку і впровадження в виробництво технології вирощування міскантусу гігантського – однієї з найперспективніших енергетичних культур, що дало змогу визначити наступні:
РЕКОМЕНДАЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ
Для довготривалого плантаційного вирощування міскантусу гігантського в умовах осушуваних органогенних ґрунтів оптимальною густотою садіння є схема (0,7x1,4 м) 10 тис/га з внесенням К60 + (Сu, Mn, B, Zn, Mo), що стабільно забезпечує отримання в межах 29-31 т/га сухої біомаси з виходом 490-517,1 ГДж/га теплової енергії і коефіцієнтом енергетичної ефективності Кее 10,3-10,6. Прибавка урожаю від внесення мікроелементів в середньому на 6–8-й рік вирощування культури становить 1,4 т/га сухої біомаси. Крім цього, внесення калійних добрив і мікроелементів збалансовує поживний режим ґрунту та призводить до зниження вмісту золи до 3,02-3,36 % і азоту до рівня 0,86-1,03 %, що в цілому покращує технологічні показники якості біомаси до чинних стандартів. Збір урожаю біомаси слід проводити кормозбиральним комбайном у період максимального накопичення сухої речовини, що на осушуваних ґрунтах припадає на другу декаду вересня, але косити міскантус на тверде біопаливо можна до нового року і пізніше, оскільки він стійкий до вилягання і мало втрачає сухої речовини.
Автор рекомендацій: керівник завдання з "Розроблення технологічних основ плантаційного вирощування енергетичних культур на осушуваних органогенних ґрунтах Лісостепу" - кандидат с.-г. наук, завідувач лабораторії технології вирощування сільськогосподарських та енергетичних культур Олександр ОПАНАСЕНКО
